Ваша дитина йде до школи

         Коли говорять про готовність до школи то мають на увазі не окремі вміння та навички, а їх певний набір у якому присутні всі основні компоненти. Традиційно відокремлюють три риси шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний та соціальний.

1. Інтелектуальна зрілість- це вміння концентрувати увагу, вміння вловити основні зв’язки між явищами (аналітичне мислення),це диференційоване сприйняття (наприклад вміння відокремити фігуру від фону),вміння копіювати приклад (крапки, літери),а також достатній рівень розвитку зорово-моторної координації. У дитини також має бути розвинене мовлення.

2. Емоційна зрілість-вміння регулювати свою поведінку, можливість достатньо довгий час виконувати не дуже цікаві завдання.

3. До соціальної зрілості відноситься потреба дитини у спілкуванні з однолітками та вмінні спілкуватись, а також вміння виконувати роль учня.

Все перелічене є психологічною готовністю до навчання в умовах школи. Це той фундамент, на якому будуються знання та вміння. Якщо не має фундаменту, яким є сформованість перелічених категорій, то надбудови у вигляді отриманих знань, вмінь та навичок (навчання лічбі, читанню) будуть розламуватись як картковий будинок. Дитина, яка не готова до шкільного навчання не може зосередитись на уроці, вона часто відволікається, губить слова пояснень нового матеріалу, не в змозі працювати в загальному ритмі роботи класу.

Навіть не всі діти 6-річного віку готові до навчання, хоча вони вміють добре читати та рахувати. Тому говорячи про 6-літніх дітей дуже важливо, у яких умовах вони будуть навчатися. Потрібен економний режим в усіх формах: ігрова форма навчання, не повинно бути інтенсивності при навчанні, режим занять,який не забороняє надовго рухливу активність дитини, не повинно бути домашніх завдань, для дітей яких залишають у групі подовженого дня повинна бути можливість для денного сну. Одним словом сама обстановка та проведення занять для 6-літніх дітей повинні бути більше схожими на розклад дитячого садочку, а не школи у звичному розумінні.

Що необхідно вміти дитині у віці 5-6 років?Дитина повинна мати вміння соціального життя, почувати себе впевнено, знаходячись поза стінами дому. Особливо це відноситься до домашніх дітей.

Потрібно вміти самостійно вдягатись та роздягатись, перевзуватись, зав’язувати обув, вміти користуватись туалетом. Обов’язково потрібно піклуватися прор здоров’я – навчання у школі потребує певних зусиль та навантаження усього організму. Тому важлива і фізична підготовка. Розвивайте моторику - це допоможе дитині навчитись навикам письма: грайте у пальчикові ігри, малюйте, ліпить, працюйте з ножицями, робіть аплікації та фігурки у техніці орігамі. Читайте дитині книги-це один з найефективніших способів розвитку мовлення, мислення, уяви, уваги та пам’яті. Але це повинно бути не просто читання, а активне обговорення прочитаного, обмін думками. Вміння дитини читати та рахувати також не буде зайвим. Зараз є багато літератури про допомогу батькам, які готують дитину до школи.

Як напрацювати у дитині увагу та підготувати до шкільних занять по 35-40 хвилин? Багато у цьому плані залежить від характеру дитини, від його темпераменту. І, головне, якщо дитині цікаво, то питання о зосередженості вирішено. Відомий психолог М.Безруких пише що «лише до 9-10 років відбувається різка зміна, і тоді діти зможуть працювати довго, зосереджуючись та без помилок. А у 6-7 років дитина легко піддається реакції на приваблюючи чинники та швидко відволікається». Добре допомагають вихованню уваги настільні ігри, гра у конструктор, заняття ліпкою, аплікацією, тобто ті ігри які продовжуються певний час. Доводити розпочате діло до кінця не залишаючи його на півшляху-це теж виховання не тільки вольових якостей, але й зосередженості.

Якщо ваша дитина пішла в перший клас, будьте готові до того, що день за днем ви дізнаватиметесь про неї щось нове, особливо, якщо вона" не відвідувала дитсадок. Як встановлюватимуться стосунки з ровесниками? Чи може спокійно висидіти цілий урок? Чи вміє самостійно переодягатись, запам'ятовувати завдання... Попереду у вас багато відкриттів, тому вам варто засвоїти - на одинадцять років ви також школярі. Цей довгий шлях вам належить пройти разом з дитиною - проводжаючи й зустрічаючи, допомагаючи й підштовхуючи вперед, розділяючи всі успіхи й невдачі. Щоб допомогти малюкові, треба спочатку перебороти свої власні страхи. А для цього зосередьмося:

Дитина не зібрана і усе плутає?

Не лякайтесь - таке можна сказати не лише про вашу дитину, їй просто важко звикнути до порівняно жорстких рамок шкільного життя, коли не можна робити те, що хочеться, а потрібно готуватись то до фізкультури, то до малювання за розкладом. Ви цілком можете впоратись з розгубленістю і незібраністю: на великому аркуші паперу напишіть розклад уроків і напередодні ввечері поговоріть з дитиною, що необхідно взяти й приготувати до кожного уроку. Щоб не було проблем з переодяганням, підберіть для шкільних занять максимально простий і зручний одяг, який дитина зможе зняти і одягнути без сторонньої допомоги.

Зовсім не вміє вчитись?

Що ж тут дивного, адже він - першокласник! Якщо дитині важко висидіти урок чи без нагадування взятись за домашнє завдання, спробуйте старий психологічний прийом - порівняння дитини з нею самою: "Ти читаєш значно краще, ніж тиждень тому" чи "Ти так подорослішав відтоді, як став школярем".

Щодня вникаючи в шкільні справи своєї дитини, постарайтесь допомогти осмислити усе, що відбувається. Наприклад, дитя не в змозі зрозуміти важливості підсумку своєї роботи. Для неї важливіші докладені нею зусилля. Не дорікайте малюкові за не надто хороший результат. Похваліть за старання і лише потім поясніть, як важливо довести справу до кінця. Постарайтесь разом з дитям найбільш цікаво побудувати розпорядок дня.

Складнощі з завданнями?

Навіть якщо завдання не дуже важливі чи складні, звички вчорашнього, дошкільного життя іноді не дозволяють малюкові зібратись й налаштуватись на роботу вдома. Домовтесь з ним, коли він повинен щодня сідати за уроки Можливо, варто зробити так, щоб малюк спочатку трохи погуляв. Фізіологи вважають, що нове піднесення фізичної та розумової працездатності настає у дітей близько четвертої години вечора, і це хороший час, щоб виконати домашнє завдання.

Дитина стомлюється від занять?

Щоб дитя швидше адаптувалось до школи, краще не перевантажувати його додатковими заняттями . Не старайтесь в погоні за кращими оцінками збільшувати обсяг додаткових завдань. Малюк стомлюватиметься, а його інтерес до навчання може знизитись.

Під час виконання домашніх завдань краще вимикати радіо та телевізор, щоб у квартирі було тихо. Тоді увага дитини не розсіюватиметься. Після кожної півгодини можна зробити невелику перерву й порухатись.

Як влаштувати учнівський куток?

Мало хто може похвалитись хорошими житловими умовами, де дитина має окрему кімнату. Але, принаймні, робоче місце вашому школярику просто необхідне. Для початку приберіть з кімнати усе зайве і зробіть це разом, щоб дитині стало одразу зрозуміло - починається нове життя з новими більш серйозними речами. (Але й не варто викидати з життя дитини усі іграшки - ваш школярик ще дитина, просто для них має бути окреме місце.)

В першу чергу йому потрібен стіл з шухлядами, якими користуватиметься лише він, персональна книжкова полиця й настільна лампа. Стіл повинен стояти біля вікна так, щоб світло падало зліва. На полицю поставте не тільки підручники, але й дитячі енциклопедії, атласи, художню літературу зі шкільної програми. Добре, якщо ви знайдете на стіні місце для карти - коли вона постійно знаходитиметься перед очима, дитина легко запам'ятає географічні назви.

Що повідомити вчителю?

Інколи вчителю не позаздриш: до 20 індивідуальностей в класі, яких треба навчити ладити один з одним та ще і вчитися. На жаль, далеко не до кожного учня педагог може знайти підхід. Ось тут і потрібна допомога батьків. Розкажіть учителю про особливості характеру вашої дитини, чого боїться і на що найбільше ображається. Знаючи особливості учня, вчитель знайде з ним спільну мову.

Не зійшлись характерами?

На жаль і не всі перші вчителі схожі на Мері Поппінс. Цілком ймовірно, що саме вашу дитину її перший вчитель зачарувати не зможе. Це зовсім не рідкість, тому панікувати не варто. Дуже часто діти бувають досить прискіпливими в своїх симпатіях і навіть учительська манера говорити, одягатися чи поводитися з дітьми може викликати у них антипатію. Якщо ви відчуваєте реальне протистояння учня і вчителя, постарайтесь своїми силами розрядити обстановку. Уважно і спокійно вислухайте дитину, щоб вияснити, в чому суть конфліктів між нею і вчителем. Поясніть своєму першокласнику, як треба вести себе на уроках, до яких вимог учителя бути готовим. Дайте малюку відчути, що ви його союзник і виступаєте на його боці - це для нього дуже важливо. При цьому треба дотримуватись об'єктивності, показуючи, в чому він помиляється.

 Поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу.

Що обмежує успішність дитини

Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А наріканняна лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

- погіршення екологічної обстановки;

- збільшення питомої ваги ‘’синтетичного’’ харчування, насиченого консервантами та барвниками;

- шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

- зменшення фізичних навантажень;

- "стресогенне" напружене  життя.

Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на    перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання.

Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.

Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.

А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.

Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

Ще кілька важливих моментів.

Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкiльний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться дiставати з дна.                                                                                                                                                                                                                                             

І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.

З приходом до школи дитині відкривається спочатку лише зовнішній, формальний бік шкільного життя. Тому першокласник старається поводитися як школяр, сидіти рівно, піднімати руку, вставати при відповіді. Але будь-яке завдання є вплетеним у ситуацію спілкування з учителем. Дитина бачить в ньому головну дійову особу, часом не помічаючи самого навчального предмета

Дитина має бачити в учителі не просто людину, котру поважають, «офіційного» дорослого, а носія навчального змісту. Інакше дитина замість мети - розв'язання задачки - намагатиметься вгадати, чого хоче вчитель, щоб догодити йому. Поведінка дитини в школі має визначатися логікою шкільного предмета та шкільного життя. Виділення предмета навчання і відокремлення його від дорослого (учителя) є центральним моментом вміння учитися. Без цього вміння дитина не зможе стати учнем у повному сенсі.

Батькам бажано бути в тісній взаємодії з учителем. В інтересах дитини і ваших - підтримувати його авторитет. Не слід обговорювати вчителя, якісь помічені вами хиби при дитині. Якщо якісь речі насторожують чи не влаштовують вас, підійдіть до вчителя і наодинці поспілкуйтеся, шукаючи шляхів порозуміння, а не конфронтації. Адже спільно з ним доведеться шукати шляхи ефективної допомоги і підтримки вашої дитини.

Помиляються батьки, коли думають, що допомагають дітям, пропонуючи готові відповіді, даючи переписати чи вирішуючи задачі. Вашою метою є зрозуміти, що саме заважає дитині самостійно вирішити завдання. Можливо, обстановка, втома, перезбудження (треба заспокоїтися, почитати книгу, відпочити) або брак інформації (пошукати її разом), може, нерозуміння суті самого завдання. А для цього перш за все слід спокійно вислухати, обговорити, зрозуміти хід думок дитини, підвести до самостійного знаходження вірного рішення.

Допомагати дитині, підтримуючи емоційно (пригорнути, обійняти, погладити по голові), виражаючи впевненість, що з важкими завданнями вона впорається.

Помічати найменший успіх, підкреслювати навіть невелике досягнення, похвалити дитину, порадіти з нею і за неї.

Не порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не залякувати і не критикувати дитину, особливо в присутності інших. Розцінювати промахи як тимчасові й такі, що завжди супроводжують людину в оволодінні чимось новим в житті. Націлювати на подолання перешкод і заохочувати.

Найважче дитині оволодівати письмом. Якщо до зошитів для першокласника включені завдання на штриховку - поставтесь із усією серйозністю. Це найкращий тренінг для руки, що готується до письма. Важлива не кількість літер чи рядків, а різноманітні вправи для кисті та пальчиків дитини. Це може бути і точковий масаж, і збирання камінців та каштанів, і побутова праця, пов'язана з дрібними рухами, - різати ножицями, вибирати крупу, збирати сипучі продукти, місити тісто, ліпити вареники тощо.

Не слід зловживати самим процесом писання, примушувати писати на чернетці й переписувати по кілька разів. Головне - не бачити трагедії і не звинувачувати дитину за «погане» письмо. Найбільше допоможе терплячість батьків, готовність разом пройти нелегкий шлях початку нового шкільного життя. «Давай зробимо зарядку для пальчиків, а потім спробуємо написати цю літеру. От побачиш, у нас все вийде».

Ваша власна зацікавленість процесом пізнання нового стане хорошим орієнтиром для дитини. «У вас такі яскраві малюнки в підручниках, веселі зошити й цікаві завдання! Коли я вчилася, такого не було, можеш мені показати, як треба виконувати це завдання?» Ви справді багато відкриттів зробите і для себе особисто, і ця спільна радість відкриття нового так об'єднає! Тоді й діти не будуть пасивними в школі, механічно повторюючи відповіді інших учнів, вибираючи завдання, аби попростіше, а виявлятимуть інтерес до запитань вчителя і бажання знайти відповідь.

Початок шкільного навчання не означає, що іграшки та ігри - це вчорашній день. Дитина має продовжувати бавитися зі своїми улюбленцями, будувати замки з піску. Саме поступове входження у нові заняття відсуне на другий план дитячу гру. Недопустимо засуджувати чи сміятися над тим, що першокласник не розлучається з іграшками. Дуже важливим є розуміння батьками того, що в такий непростий період улюблена лялечка чи ведмедик дуже допомагають дитині пережити нові події, осмислити враження, впоратися з емоціями.

2012 рік є особливим для загальноосвітніх навчальних закладів. Це початок серйозних перетворень в українській освіті . Внесено зміни до Закону України "Про дошкільну освіту". Передшкільна освіта стала обов'язковою для п'ятирічних дітей. Для їх навчання затверджено програму "Впевнений старт". Історичною подією для шкільництва України є затвердження нового Державного стандарту початкової освіти, основними перевагами якого є компетентнісне спрямування освіти молодших школярів, можливість, починаючи з 1-ого класу, вивчати іноземну мову, а вже з другого класу - опановувати інформаційно-комунікаційні технології.

Нові Типові навчальні плани початкової школи будуть вводитись поетапно: у 1-х класах - з 2012/2013 навчального року; у 2-х класах - з 2013/2014 навчального року; у 3-х - з 2014/2015 навчального року; у 4-х- з 2010/2016 навчального року. Затверджено нові критерії оцінювання спільної роботи вчителів та учнів.

Нині в школах активно створюється відповідна до вікових особливостей найменших школярів матеріально-технічна база. Педагоги будують свою роботу у галузі початкової освіти у відповідності до програми розвитку "Освіта Дніпропетровщини ", яка повинна зміцнити позитивні процеси оновлення, забезпечити її упорядкування і подальший розвиток у відповідності до сучасних цілей і цінностей освіти. Учителі початкових класів покликані перетворити весь навколишній світ в освітнє середовище, вивести навчальний процес за межі класу, спертися на цікавість дітей до природи, їхні вікові особливості, надавати перевагу активним формам навчання, що забезпечують можливість успіху, адже суспільство потребує успішних людей, і школа, насамперед початкова, покликана сформувати психологію успіху. Мотивація досягнення, тобто прагнення досягти успіху, має переростати у нову культурну цінність сучасного українського соціуму.

Відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” навчання у 1 класі розпочинають діти, як правило, з 6 років. Термін навчання - 4 роки. Приймання дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється на безконкурсній основі відповідно до наказу Міністерства від 07.04.2005р. № 204. Неприпустимим є проведення іспитів, тестування, співбесід з метою перевірки знань дитини.

Конкурсне приймання до 1 класу відбувається лише у випадку, коли дитина вступає до спеціалізованої школи (школи-інтернату) з поглибленим вивченням предметів. Процес приймання дитини проводить вчитель початкових класів та психолог у формі співбесіди, що триває не більше 30 хвилин, у присутності батьків або осіб, що їх замінюють.Співбесіда має містити спеціальні діагностичні завдання для перевірки рівня загального розвитку дитини, її функціональної готовності до систематичного навчання та здатності до вивчення навчальних предметів відповідно до спеціалізації закладу. Для зарахування дитини до 1 класу батькам чи особам, які їх замінюють, слід подати заяву на ім'я директора, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка.

Після зарахування дитини до 1 класу психолог та вчитель вивчають її індивідуальні особливості з метою найефективнішого впливу на всебічний розвиток та виховання особистості у процесі навчання.

Навчальний план для учнів 1 класу розрахований на 5-денний робочий тиждень, навчання першокласників здійснюється за семестровою структурою.

Відповідно до вимог "Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу" затверджених постановою Головного державного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63 та погоджених листом Міністерства освіти і науки України від 05.06.2001 р. № 1/12-1459 на 15-й хвилині кожного з уроків обов'язково проводиться фізкультурна хвилинка, що складається з динамічних, дихальних вправ, вправ для збереження зору, пальчикової гімнастики тощо.

Медичне обслуговування учнів 1 класу здійснюється медичним працівником загальноосвітнього навчального закладу та закладу охорони здоров'я в установленому порядку. Медична допомога майбутнім першокласникам має відповідати сучасним вимогам. Слід забезпечити належну увагу ефективній просвітницькій роботі з сім'єю щодо виховання здорової дитини, профілактики захворювань та їх ускладнень.

Обов'язковою має бути диспансеризація дитячого населення, у тому числі майбутніх першокласників, особливо сільської місцевості.

При підготовці дітей до загальноосвітнього навчального закладу, батькам слід звернутись до педіатричної дільниці поліклінічних відділень, де мають забезпечити:

- оформлення медичної документації для вступу до загальноосвітнього навчального закладу (ф. № 026/о) з висновками про стан здоров'я дитини і рекомендаціями щодо подальшого спостереження за дитиною, про профілактичні щеплення (ф. № 063/о).

- обов'язковий медичний профілактичний огляд дитини за участю педіатра, невролога, отоларинголога, офтальмолога, ортопеда, хірурга, стоматолога, психіатра, логопеда (інших спеціалістів за показаннями) з визначенням готовності дитини до навчання в школі, проведенням антропометрії, плантографії, вимірюванням артеріального тиску та здійсненням лабораторних досліджень (загальний аналіз крові, сечі, дослідження на гельмінтоз та інші за показаннями).
- лікування та оздоровлення дітей диспансерної групи.

- питання відвідування загальноосвітнього навчального закладу дітьми, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень вирішується індивідуально за рішенням лікарсько-консультативної комісії з залученням епідеміолога територіальної санепідстанції згідно розділу III ст. 15 вимог Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".
Період навчання дитини у першому класі є особливо важливим. У цьому віці з ігрової діяльності поступово формується навчальна діяльність, якою дитина починає оволодівати. Навчальна діяльність вимагає від першокласників не лише значного розумового напруження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль. Тому навчання учнів 1 класу здійснюється з урахуванням особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, їх вікових та індивідуальних можливостей.

Готовність до школи визначається взаємозв'язаними компонентами: фізичною готовністю (станом здоров'я і фізичним розвитком дитини), інтелектуальною і особистісною готовністю.

Фізична готовність дитини до школи визначається медичними працівниками і записується у медичній картці.

Особистісна готовність характеризує уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі, запас її знань, ставлення до школи, самостійність дитини, її активність і ініціативу, розвиток потреби у спілкуванні, вміння встановити контакт з однолітками і дорослими.

Інтелектуальна готовність дитини до школи включає в себе розвиток фонематичного слуху, зорового сприймання, образних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, увага, спостережливість, пам'ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток.

Перший клас - серйозне випробування як для дітей, так і для батьків. Всі хочуть бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати шкільну програму. І намагаються навчити дитину читати, писати, рахувати, сподіваючись, що цим полегшать подальший процес навчання у школі. Вчать дитину всьому, що самі вміють, і навчають, як уміють.

Як же по-справжньому готувати дітей до школи? 

Підготувати шестирічну дитину до школи - значить дати їй певне фізичне загартування, налаштувати психологічно і морально до систематичної щоденної праці, підготувати мислення дитини до навчання.

Бажання вчитися або допитливість, бажання пізнавати - це ті перші риси вдачі, які потрібно розвивати і виховувати у майбутнього школяра.

Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, яку батьки не нав'язують, а пропонують своєму сину або доньці. Саме через гру можна розвинути мислення, пам'ять, увагу, уяву дитини.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в 6 років, а значно раніше. А якщо ви навчите дитину слухати, спілкуватися з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності, ініціативності, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, щоб навчання в школі стало радістю.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, щоб глибше і краще пізнати світ, кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки.
Головне ж, що знадобиться дитині буквально з перших годин перебування за партою, це:
- вміння слухати і слухатися;
- готовність прийняти нову ситуацію і виконувати загальні правила, регулюючи свою діяльність;
- розвиненість вольових якостей, що виявляється, зокрема, в умінні утримувати увагу;
- загальна обізнаність як показник цікавості;
- мотиваційна готовність до навчання в школі , як до суспільно значущої діяльності;
- нарешті, достатня розвиненість дрібної моторики рук.

Розвивайте пізнавальні навички

Навчайте своїх дітей найпростішим формам порівняння, аналізу, синтезу, вмінню робити узагальнення, навчайте спостережливості.

Систематично проводьте з дітьми спостереження за природою (деревами, квітками, птахами тощо). Дитина не тільки побачить зміни, але й з вашою допомогою усвідомить причини цих змін.
Тренуйте дитину в розповіді. Важливо, щоб дитина навчилася розповідати без додаткових питань із боку батьків, навчилася цілісно передавати те, що спостерігала або бачила, використовуючи при цьому правильні форми слів і висловів.

Навчальні навички

Вчіть дитину вмінь знаходити певну залежність величин, орієнтуватися в математичній ситуації, виконувати логічні операції. Слід навчати поняттям "більше", "менше", "дорожче", "дешевше", "порівну" (як зробити більше, менше, як зрівняти?). Для цього потрібно використовувати різноманітний матеріал: конструктор, кубики, смужки паперу. Навчити збирати об'єкти за зразком і за поданими умовами. Оволодінню навичками рахунку допомагають різноманітні доручення. Навчайте дітей відраховувати, вкладати, приносити певну кількість предметів за названим числом.
Знайомте дітей із цінами, вартістю, кількістю. Допоможіть дітям здобувати навички порядкового рахунку в межах 10. Робіть це під час гри. Важливо навчити дитину розуміти вираз "до" і "після".

Навчіть дитину виміряти довжину, ширину, висоту предметів.

Під час прогулянок розвивайте окомір дітей, навчайте перевіряти його за допомогою умовної мірки (кроку).

Навчайте дітей орієнтуватися в часі. Привчайте їх вкладатися у відведений час при виконанні якоїсь роботи (малювання, конструювання, прибирання). Прагніть, щоб діти знали назви місяців, послідовність днів тижня, пір року, домашню адресу.

Важливо навчити дитину орієнтуватися в просторі так, щоб з'являлось розуміння понять "від" і "до", "вперед" - "назад", "вниз"- "вгору", "праворуч" - " ліворуч" .

Заохочуйте дітей до ліплення, конструювання, друкування, малювання. Такі види діяльності добре розвивають дрібні м'язи руки.

Купуйте дітям яскраві, ілюстровані книжки і разом радійте новій книзі. Читайте її разом, переказуйте - і успіх вам забезпечений.

Звертайте увагу на поставу дитини під час сидіння за столом.

Для успішного навчання потрібно підготувати дитину не тільки морально, інтелектуально, а й фізично.

Корисними будуть рекомендації: 

- Змалку привчайте дитину дотримуватись правил особистої гігієни.
- Виробіть для дитини чіткий режим дня і намагайтесь його дотримуватись.
- Привчайте дитину до ранкової зарядки. Фізичними вправами особливо корисно займатись на свіжому повітрі.
- З раннього дитинства загартовуйте вашу дитину.
- Влаштовуйте вашій дитині прогулянки в будь-яку погоду. Пам' ятайте! Хвора дитина - це горе не тільки для батьків, але й для вчителів: порушується звичайний шкільний ритм, дитині доводиться увесь час “наздоганяти” матеріал.
- Перед заняттям у школі проконсультуйтесь з психологом, логопедом. При необхідності виправте, з допомогою фахівця, мовленнєві недоліки дитини.
- Відвідайте стоматолога, вилікуйте дитині всі хворі зуби.
- Перевірте зір вашої дитини в окуліста.

ЯК РОЗВИВАТИ У ДІТЕЙ ПАМ'ЯТЬ, УВАГУ, МИСЛЕННЯ

(заняття-тренінг)

Мета: навчити батьків методам самостійного розвитку у дітей психічних процесів, розумового розвитку.

Багато в чому майбутнє життя дошкільнят залежить від їхнього розумового розвитку - розвитку сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, уваги і мови, тобто тих якостей, які необхідні для засвоєння нових знань.

Встановлено, що розумовий розвиток дітей у дошкільному віці відбувається набагато інтенсивніше. Якщо не створити умов для розвитку розумових здібностей, то мислення людини виявиться обмеженим вузькими рамками, не сформуються інтелектуальна гнучкість, бажання і вміння мислити самостійно,виходити за межі конкретної практичної задачі. Дошкільне дитинство - короткий, але важливий період становлення особистості. Батьки багато чому можуть навчити дитину в процесі повсякденного спілкування у побуті, під час відпочинку, а також на прогулянках, в іграх. Основний вид діяльності дітей дошкільного віку – гра, в процесі якої розвиваються духовні і фізичні сили дитини: її увага, пам'ять, уява,дисциплінованість, спритність і т.д.

На сьогоднішньому занятті Ви познайомитеся з комплексом простих ігор для розвитку Вашої дитини. А длі того, щоб Ви їх краще зрозуміли, пропонуюспробувати виконати їх самим (у парах).

ПЕРЕЛІК ІГОР

★Що змінилося?

На столі розкладіть кілька іграшок. Дитина повинна їх розглянутиі запам’ятати. Попросіть малюка відвернутися і додайте ще одну іграшку або поміняйте іграшки місцями. Завдання маляти – відповісти, що змінилося.

Малюнки на пам’ять

Якщо дитині важко запам’ятати нові слова, які ви назвали, дайте їй папір і кольорові олівці. Запропонуйте до кожного "незнайомого» слова зробити малюнок, який допоможе йому згадати ці слова. Те ж саме можна зробити і при запам’ятовуванні фраз. Дитина сама вибирає, що і як він буде малювати. Головне, щоб це допомогло йому потім згадати слово або фразу.

★Що в мішечку?

Покладіть в мішечок кілька предметів, зроблених з різних матеріалів і відрізняються за формою. Запропонуйте дитині засунути руку в мішечок і на дотик дізнатися предмет, який йому попався. При цьому слід коментувати свої дії, наприклад: «Я тримаю щось довге, невелике, легке, дерев’яне. Це олівець».

Запам’ятай картинку

Протягом декількох секунд показуйте дитині сюжетну картинку. Приберіть зображення. Задавайте малюкові питання про побачене малюнку. Зверніть увагу на деталі, допомагаючи дитині уточнюючими питаннями (скільки квіточок росло на галявині, якого кольору паркан і т.п.). Помінятися ролями, запропонувавши дитині придумати і задати вам питання по картинці.

★Повтори за мною

Під будь-яку лічилку ви ритмічно виконуєте прості рухи, наприклад, ляскає в долоні, по колінах, тупотите ногою, киваєте головою. Завдання дитини – повторити за вами рухи.

Ланцюжок дій

Дитині пропонується ланцюжок дій, які необхідно виконати послідовно. Наприклад: «Підійди до столу, візьми велику книгу, поклади її на крісло» і т.п.

★Розфарбуй правильно

Напишіть великим шрифтом букви і цифри, чергуючи їх один з одним. Запропонуйте дитині обвести всі букви олівцем червоного кольору, а всі цифри – синього. Ускладнюючи завдання, попросіть всі голосні літери обвести червоним кольором, всі приголосніні – синім, цифри – зеленим.

Переказ

Якщо дитина не може переказати текст, прочитайте йому розповідь ще раз, але при цьому попросіть його звертати увагу на окремі специфічні деталі. Поставте йому питання: «Про що ця розповідь?” Спробуйте зв’язати прочитане з тим, що добре знайоме дитині, або з аналогічною історією, порівняйте ці історії (у чому подібність і відмінність).

★Розклади правильно

Для гри вам буде потрібно два однакових набору картинок. У кожному наборі має бути не менше п’яти зображень. Розкладіть картинки з свого набору в певному порядку. Малюк розглядає  ряд протягом 10 секунд, після чого ви закриваєте картинки. Завдання дитини – розкласти свої картинки  за зразком, який він запам’ятав. Ускладнюйте завдання, час від часу збільшуючи кількість карток.

Шафка

Склейте з 4 і більш сірникових коробок шафку. Сховайте дрібний предмет в одну з коробок на очах у дитини. Потім приберіть шафку                                 на кілька секунд і покажіть знову. Попросіть дитину знайти предмет.

★Асоціації

Дорослий пропонує дитині кілька слів і необхідно зафіксувати всі асоціації, які прийдуть на думку при читанні цих слів, наприклад:

Верблюд– горб, гора, пустеля, кактус, пісок і т.д. Коли дитина освоїться з цим завданням, можна попросити його самостійно придумати асоціації.

Продовж слово

Дорослий пропонує дитині пограти в таку гру: він буде починати слово, а дитина – його закінчувати. “Відгадай, що я хочу сказати!” Всього пропонується 10 складів: ПЗ, НА, ЗА, МІ, МУ, ДО, ЧЄ, ПРИ, КУ, ЗО. Якщо дитина швидко і легко справляється із завданням, можна запропонувати йому придумати не одне слово, а стільки, скільки він зможе.

★Відповідай швидко

Дорослий, кидаючи дитині м’яч, називає колір. Дитина, повертаючи м’яч, повинен швидко назвати предмет цього кольору. Можна називати не тільки колір, а й будь-яку якість (смак, форму) предмету.

Назви більше слів

Дорослий пропонує дитині назвати якомога більше слів, що позначають будь-яке поняття: - Назви слова, що позначають дерева (дуб, береза, клен і т.д.); - Назви слова, що позначають квіти (ромашка, троянда, волошка, кульбаба і тд.); - Назви слова, що позначають фрукти (яблуко, груша, апельсин і т.д.); - Назви слова, пов’язані з спорту (баскетбол, хокей, футбол і т.д.); - Назви слова, що позначають наземний транспорт (автомобіль, поїзд, автобус, мотоцикл і т.д.)

★Неоднозначні відповіді

Дорослій необхідно заздалегідь обміркувати питання, на які можливі неоднозначні відповіді. Можливо відповіді будуть несподіваними і дивовижними.

Наприклад:

·               «Вуса у нашої кішки дуже ….”;

·               «Вночі на вулиці дуже …»;

·               «У людей є руки, для того щоб …».;

·               «Сонце світить для того, щоб …».;

Одна буква

Дорослий пропонує дитині скласти речення, в якому всі слова будуть починатися на одну букву. Наприклад: Кухар Петро Пантелійович приготував прекрасний плов.

★Хто без чого не обійдеться?

Дорослий зачитує ряд слів. З цих слів треба вибрати тільки два, найважливіших, без чого головний предмет не може обійтися. Наприклад, сад … які з слів найголовніші: рослини, садівник, собака, паркан, земля? Без чого саду бути не може? Чи може бути сад без рослин? Чому? .. Без садівника … собаки … паркану … землі? Кожне з передбачуваних слів необхідно розібрати докладно. Головне, щоб дитина розуміла, чому саме те чи інше слово є істотною ознакою даного поняття.